Інтерв’ю Надзвичайного та Повноважного Посла України в Республіці Молдова
– Навесні цього року виповнилося 20 років із моменту встановлення дипломатичних відносин між Молдовою та Україною. А 23 жовтня Ми відзначатимемо 20-річчя підписання Договору про добросусідство, дружбу та співпрацю між нашими країнами. Як змінювалися ці відносини протягом 20 років з моменту, коли союзні республіки стали незалежними державами?
– Що позитивного у досягненнях наших країн. По-перше, ми зміцнили свою державність. Почали з того, що підписали Договір про державний кордон та зайнялися облаштуванням наших кордонів, які є головною ознакою самостійності та суверенітету Молдови та України.
По-друге, ми розвиваємо співпрацю у рамках спільної зовнішньополітичної стратегії. Європейська інтеграція та вступ до Європейського союзу для України та Молдови – це спільна мета і в цьому плані ми йдемо паралельними курсами. І хоча в якихось аспектах випереджає Молдова, а в якихось Україна, головне, що обидві країни є визнаними лідерами ініціативи ЄС «Східне партнерство».
Крім того, між нашими народами традиційно існували дуже тісні історичні та культурні зв’язки. Наприклад, Петру Мовилу заснував Києво-Могилянську академію один із перших навчальних закладів Східної Європи, в якій навчався і Михайло Ломоносов. Син українського гетьмана Богдана Хмельницького був одружений із дочкою государя Молдови Василя Лупу. Таким чином, історичне коріння традиційно пов’язували наші народи.
Тому не дивно, що українці в Молдові – це друга етнічна група, і ми вважаємо, що українці, як і росіяни, є в Молдові не емігрантами, а автохтонно-етнічною групою, яка формувала разом із молдаванами державність РМ. || Важливим аспектом наших відносин є придністровське врегулювання. Якщо згадати 1992 рік – гарячу фазу придністровського конфлікту, Україна першою відчула на собі наслідки цих подій. Значна частина мешканців Придністров’я перетнула кордон з Україною, і ми зрозуміли, що ми не готові до такого масового припливу громадян із сусідньої держави. Враховуючи те, що загальна протяжність кордону між Україною та Молдовою становить 1222 кілометри, а 452 кілометри припадає на Лівобережжя, придністровське врегулювання є для України вельми чутливим чинником. Крім того, Україна та Молдова розвивають транзитні зв’язки з ЄС щодо автомобільного, залізничного сполучення, трубопровідного транспорту та високовольтних ліній електропередач. Я думаю, що є ще багато питань, які є предметом нашої взаємодії. Але головне, що ми за ці 20 років завжди намагалися ставитись один до одного з повагою та розумінням інтересів партнера, вирішувати всі питання мирним шляхом за столом переговорів.
– Ви згадали про паралельний євроінтеграційний процес Молдови та України. Але зараз багато розмов ведеться про те, в який бік рухатимуться наші держави. З одного боку, ми говоримо про європейський вектор, з іншого – все частіше згадується Митний союз. Але ще частіше можна почути думку про те, що Молдові нема чого робити у Митному союзі, якщо там не буде України. Які наміри Україна має в цьому напрямку, наскільки вони консолідовані?
– Справді, питання європейської інтеграції та взаємодії з країнами СНД – це два базові питання, які визначають зовнішньополітичний вектор Молдови та України. Наші країни дотримуються стратегічної лінії інтеграції до ЄС. І Україна від неї не відходить з перших років здобуття незалежності. Питання взаємодії з Митним союзом неодноразово порушувалося передусім з боку Російської Федерації, яка зацікавлена в тому, щоб приєднати до Митного союзу, а в перспективі і Євразійський союз Україну та РМ для того, щоб створити цілісну систему держав в економічному та політичному євразійському просторі. . І Україна, і Молдова не готові і не розглядають сьогодні питання приєднання до Митного союзу. І це
неодноразово наголошувало як керівництво України, так і РМ. Єдине, що підтримує Україну – це нещодавня ратифікована Угода про зону вільної торгівлі з країнами СНД, яку підписала і РМ, але вона ще її не ратифікувала. Чому ми вважаємо, що нам потрібно взаємодіяти із країнами СНД? Тому що товарообіг із країнами СНД становить приблизно 30% загального товарообігу України. Я думаю, для Молдови теж важливе значення має товарообіг із країнами СНД. Тому і Україна, і Молдова взаємодіють в економічному плані із країнами СНД. Україна, по суті, вже завершила переговори про всеосяжну зону вільної торгівлі з ЄС. Ми сподіваємося, що найближчим часом ми підпишемо цей договір, який вже реально парафований і перекладається мовами країн ЄС. Молдова також перебуває в активній фазі переговорів щодо цієї угоди та договору про асоціацію з ЄС, і, сподіваємося, найближчим часом їх успішно завершити. Тому для України та Молдови зовнішньополітичний вектор визначено, і жодних серйозних змін найближчим часом, на мою думку, не передбачається. Тому бажання деяких політичних сил змінити ситуацію та сказати, що в ЄС на нас не чекають, а наше майбутнє в євразійському просторі це лише позиція деяких – політиків.
– Одним із складних питань у відносинах України та Молдови залишається проблема демаркації державного кордону. Які проблемні аспекти цього питання ще не вирішено?
– 740 із 1222 кілометрів нашого спільного кордону вже демарковані. З території, що залишилася 452 км, – це центральна ділянка українсько-молдавського кордону. Я можу сказати, що за останні два роки ми майже завершили демаркацію цієї ділянки, яку не могли розпочати протягом 10 попередніх років. Я вважаю це за велике досягнення. Крім того, по суті ми зняли всі проблемні питання, які існували в процесі демаркації кордону, в районі Джурджулешть, Паланки та Дністровської ГЕС-2.
– Але щодо Дністровської ГЕС питання ще не вирішене. Наскільки нам відомо, над вирішенням цієї проблеми поки що працює спеціальна робоча молдавсько-українська група. У Молдові ставлення до діяльності цієї станції неоднозначне, будівництво її розпочато за радянських часів, знаходиться вона як на українському, так і на молдавському березі Дністра, і є спірні питання як про власність, демаркацію кордону, так і екологію. Наприклад, екологи вважають, що цю станцію потрібно взагалі закрити, тому що вона шкодить навколишньому середовищу.
– Ці питання у такій інтерпретації обговорювалися кілька років тому. Сьогодні ми значно просунулися у їх вирішенні. По-перше, ми сформулювали принципи демаркації кордону в районі Дністровської ГЕС та в районі Джурджулешть. Це дві проблемні ділянки, які свого часу залишалися неузгодженими. 12-14 червня цього року у Кишиневі відбулося засідання Спільної українсько-молдавської демаркаційної комісії, на якому було сформульовано основні засади визначення демаркації у цих проблемних ділянках нашого спільного кордону. І я думаю, що на черговому засіданні, яке очікується у вересні, ми завершимо підготовку всіх документів щодо демаркації цих ділянок.
– У чому суть цього рішення? Офіційних даних про це практично не існує, а інформаційний вакуум із таких питань породжує чутки.
Інформації мало, тому що все ще триває процес переговорів, це близько 46 раундів і триває 10 років. А зміст наших підходів та принципів демаркації цих проблемних ділянок полягає в тому, що враховуються інтереси кожної сторони – як молдавської, так і української. Молдова передає свою територію України не в односторонньому порядку, а за принципом взаємної згоди у межах норм міжнародного права. У районі Дністровської ГЕС кордон проходить фарватером і його вже демарковано. А власність залишається за Україною. Тому що за радянських часів це був об’єкт союзно-республіканського підпорядкування, який був збудований та фінансований Україною через союзний бюджет. І коли будували цю станцію, ніхто не думав, що 1991 року відбудеться розпад СРСР, і державний кордон проходитиме через цю споруду. Сьогодні також ведуться інтенсивні переговори щодо підготовки угоди про функціонування Дністровської ГЕС-2. Це буферний гідровузол із греблею, а договір визначить механізм та порядок обслуговування цієї споруди.
Взагалі, коли ми говоримо про Дністровську ГЕС, йдеться про три станції. Це, по-перше, ГЕС-1, по-друге, будується ГАЕС (гідроакумулююча електростанція), що експлуатуватиме водоймище, і, по-третє, ГЕС-2-буферний гідровузол, частково виходить на молдавську територію. Комплекс станцій не працює самостійно, вони включені до єдиної енергетичної системи. Питання екології також почали активно обговорюватись. Україна та Молдова вже погодили проект Договору між урядами України та Молдови про співпрацю у галузі охорони та розвитку басейну річки Дністер, у рамках якого передбачені заходи щодо забезпечення екологічної безпеки, у тому числі в районі Дністровської ГЕС. 26 липня цього року було підписано спільний протокол, у рамках якого було погоджено фінальний текст договору.
– Коли, на вашу думку, буде остаточно вирішено питання власності РМ в Україні?
– Питання визнання власності молдавських об’єктів на території України та українців на території Молдови є предметом обговорення вже два десятиліття. Спочатку молдавська сторона представила список із 137 об’єктів. У цьому списку є різного рівня об’єкти: наприклад, кар’єр з видобутку щебеню в Чернівцях та гравійно-гранітний кар’єр у Миколаївській області. Це великі об’єкти, власність Молдови, на які Україна не претендує. Але є бази відпочинку, які за 20 років продавалися та перепродувалися десятки разів. Розташовані вони в Одесі, Одеській, Миколаївській областях, Трускавці… І знайти власника не так вже й просто. Потрібні документи, що підтверджують. Таким чином, на 47 із 137 об’єктів України визнала право власності РМ. Щодо інших об’єктів – не було представлено достатньо документів. Україна просить визнати лише один об’єкт буферний гідровузол ГЕС-2. Молдавська сторона – у принципі згодна, але хоче, щоб це вирішувалося одночасно із визнанням права власності та підписанням документів на молдавські об’єкти. На сьогоднішній день молдавська сторона додатково представила перелік ще з 25 об’єктів, з яких по шість є всі необхідні документи. З інших потрібно ще подати документи. Цього тижня у Києві проходять переговори представників Агентства публічної власності РМ із Фондом держмайна України саме за цим списком об’єктів.
– Молдова та Україна почали активно працювати у напрямку прикордонного співробітництва. І на початку цього року було підписано угоду про створення єврорегіону «Дністер», до складу якої включено шість північних районів Молдови та Вінницьку область України. Передбачається, що у реалізації спільних проектів братимуть участь і придністровські райони. Наскільки така прикордонна співпраця сприятиме придністровському врегулюванню?
– Справді, Україна, а точніше Вінницька область, ініціювала створення єврорегіону «Дністер». Молдавська сторона підтримала цю ініціативу, і в лютому цього року під час офіційного візиту прем’єр-міністра РМ Влада Філата до Києва було підписано угоду між адміністрацією Вінницької області та головами шести районів Молдови. Сьогодні ця угода проходить реєстрацію у Раді Європи і у жовтні очікується офіційна презентація проекту у Брюсселі. Із самого початку його створення пропонувалася ідея приєднання до цього проекту двох районів Придністров’я Кам’янського та Рибницького. За політичними мотивами ми не могли одразу підписати з ними статутні документи, бо постало питання – як називати ці райони? Молдова наполягала: Кам’янський район РМ, Адміністрація Придністров’я Кам’янський район Придністров’я. Тому статутні документи підписано лише шістьма районами Молдови та Вінницької області України. Сьогодні ми маємо принципову згоду Придністров’я і сподіваємося, така згода буде отримана і з боку РМ, для того, щоб залучити ці райони, як економічних партнерів єврорегіону «Дністер». Тобто вони підписують протокол про взаємодію з єврорегіонами та виступають як повноцінні учасники для обговорення конкретних проектів. Йдеться про те, щоб відокремити політичну складову від економічної та інвестувати додаткові кошти у розвиток інфраструктури цих районів.
– Чи можете Ви озвучити бюджет цього великого прикордонного проекту?
– Бюджету ще не визначено. Поки йдеться про статутний фонд, в якому кожен учасник проекту має зробити початковий внесок. Вінницька область виділяє 300 тисяч гривень. Загальну суму молдавських районів ще не визначено. А загальний бюджет залежатиме від фінансування тих проектів, які будуть сформульовані та виділені як пріоритетні в рамках єврорегіону. Частина бюджету буде представлена Європейською комісією. Цього року ЄС виділяє близько 12 млн. євро для зміцнення довіри між лівим і правим берегами Дністра. Я думаю, що частина цієї суми може бути використана у рамках проектів єврорегіону.
– Туристичний сезон у самому розпалі. Що робиться для того, щоб спростити перетин кордону для наших громадян, які прямують на відпочинок до Чорного моря?
– Питання перетину кордону у літній сезон – це завжди чутлива – тема у наших відносинах. На жаль, ця проблема існує, хоча наша прикордонна та митна служби вживають конкретних заходів для того, щоб збільшити пропускну спроможність потоку громадян, які перетинають кордон, особливо у вихідні дні. Наразі проводиться експеримент на прикордонному пункті переходу кордону Росошани – Бричень, де громадяни проходять одразу подвійний контроль. Наразі ми думаємо про те, як створити пункт спільного контролю в районі Паланки. Існує ще одна проблема: надання можливості для мешканців прикордонних районів для безперешкодної реалізації свого врожаю на території України. Я об’їздив усі прикордонні пункти, розмовляв із місцевими жителями. Вони кажуть: нам простіше відправити врожай на реалізацію на Одещину, тим більше, що за радянських часів це не було проблемою. Зараз перед нами стоїть завдання зняти більше перешкод для вільного пересування громадян та товарів через кордон. Обговорюється також тема створення оптового торгового складу у районі Паланки.
-Цього року Україна готується до парламентських виборів. На території Молдови також буде відкрито виборчі дільниці. Як посольство готується до цієї події? Чи можете Ви озвучити кількість громадян України, які мешкають на території Молдови?
– Згідно з даними, зафіксованими в електронному реєстрі виборців України, на території Молдови офіційно зареєстровано близько 70 тисяч виборців, які мають право голосу. Проблема полягає в тому, що 90% цих виборців перебувають на території Придністров’я. Згідно з українським законодавством, ми можемо відкрити виборчі дільниці лише на території дипломатичних місій, консульств у місцях компактної дислокації військових частин. На території Придністров’я Україна не має офіційного диппредставництва чи військової частини, тому для нас проведення виборів – це серйозна проблема. Центральна виборча комісія України вирішила відкрити дві виборчі дільниці в РМ – у Кишиневі, на території Посольства, та у Бєльцях, на території консульства. Найбільші труднощі полягають у тому, щоб забезпечити доставку на виборчі дільниці у Кишиневі максимальну кількість виборців, які мають українське громадянство та проживають на території Придністров’я. Ми розпочали з консультацій, які провели нещодавно на рівні керівників консульських департаментів МЗС України та МЗС РМ. І ми задоволені підходом молдавської сторони, бо нас запевнили, що мешканці Придністров’я, які мають українські паспорти, безперешкодно перетинатимуть адміністративний кордон між Молдовою та Придністров’ям. Проблема полягає в тому, що відповідно до змін у молдавському законодавстві іноземні громадяни, які проживають на території Придністров’я, повинні мати реєстрацію на проживання. А громадяни України, які мешкають на території Придністров’я, на жаль, не їздять до територіальних органів Молдови для отримання цього документа. І це може стати перешкодою для перетину адміністративного кордону. Для нас важливо, щоб ми з боку керівництва РМ отримали повну підтримку та згоду, щоб 28 жовтня 2012 року, під час проведення виборів, було знято вимоги щодо пред’явлення посвідки на громадян України. Я сподіваюся, що це полегшить процес проведення виборів, хоча, звичайно, це буде серйозним випробуванням і для Посольства, і для виборчих комісій, які будуть сформовані у Посольстві та Консульстві у Бельцях.
Насамкінець я хотів би привітати всіх громадян України, українців, з Днем незалежності, який ми святкуємо 24 серпня. 21-ю річницю незалежності наше Посольство відзначить цього року традиційними заходами – ми проводимо у Культурно-інформаційному центрі при Посольстві художню виставку, покладаємо квіти до пам’ятника Шевченку у Кишиневі, проводимо прес-конференцію та офіційний прийом. Ми також проведемо святкові заходи на території Придністров’я у Тирасполі. І я сподіваюся, що у Молдові День Незалежності України буде гідно проведено.
