Свічка подяки

786

“Свічка подяки” – вежа у вигляді свічки заввишки 29,5 метра, побудована за ініціативою молдавського письменника Іона Друце на згадку про всі зруйновані пам’ятники молдавської культури.

Якщо ви хочете по-справжньому побачити красу безсарабської культури, то обов’язково потрапите на оглядовий майданчик, що знаходиться в основі свічки – вид на великий Дністер просто шикарний! До речі, інтерес ще полягає в тому, що протилежний берег Дністра в цих місцях – вже Україна.

Пам’ятник встановлений на схилі Бекірівської гори (так її називають місцеві жителі) у 2004 році добре видно з багатьох місць міста. Свічка також символізує національне єднання молдавського народу. Кажуть, що гроші на спорудження пам’ятника збирали всією країною (прямо як на нашу бібліотеку).

Щоб потрапити до пам’ятника, вам необхідно буде вийти з міста і пройти буквально 500-600 метрів уздовж прикордонного Дністра. Про особливий статус території нагадують виставлені вздовж дороги прикордонні стовпи.

З обох берегів один проти одного зручно розташувалися молдавські та українські рибалки

Особливу увагу привертають і кілометрові стовпчики в Молдові – на них вказано відстані до найближчого населеного пункту

Сходи складаються з 613 ступенів, після закінчення яких потрапимо на “Бадя Міор” – так називається весь комплекс у центрі якого і розташувалася свічка. Десь на півдорозі підйому знаходиться простенька крита альтанка, встановлена над великою кам’яною брилою.

Понад тридцять років тому Іон Друце написав новелу «Бадя Міор», в якій виклав своє уявлення про автора безіменної (народної) легенди «Міориця». Цікаво, що у цій легенді головний герой-пастух згодом стає правителем своєї країни (як цар Давид у євреїв). Загалом у легенді багато аналогій із давньоєврейським епосом. Але найголовніше: пастух ставить свічку Господу Богу і просить його зберегти народ, його звичаї та культуру. Ця свічка і названа у легенді «свічкою подяки».

Місце для встановлення пам’ятника письменник вибирав сам і зупинився на Сорокському степу – місці, де сам народився і яке оспівував у своїй творчості. Під свічкою серед великих вапнякових брил встановлений великий дерев’яний хрест.

Усередині пам’ятника знаходиться невелика капличка: там знаходиться іконостас і ще книга, в якій можна залишити своє найпотаємніше бажання.

Металеве кільце вінчає свічку дійсно нагадує полум’я, особливо добре це видно ввечері, після включення штучного підсвічування. Цеглина, що виступає, зображують віск, що стікає по свічці, що горить.

З оглядового майданчика відкривається неповторний краєвид на околиці Дністра, звані тут Сорокинським степом з висоти пташиного польоту видно, як на топографічній карті українська Цекінівка, самі Сороки і головне – петляючий серед величезних вапнякових масивів Дністер.

Цекінівка – велике українське село розташоване навпроти Сорока. Між двома населеними пунктами діє міждержавна поромна переправа розташована у межах міста у районі фортеці ( неї буде невеликий пост). Пором діє у світлий час доби і вирушає щогодини. Будьте уважні, якщо захочете потрапити на українську сторону – за статусом цей пункт є міждержавним, тобто. він лише для громадян України та Молдови.

На високому березі Дністра в Сороках розташувалося величезне циганське місто, в якому живе головний барон усіх циган Молдови і можливо навіть усього СНД (принаймні він на це серйозно претендує). Циганські особняки дуже чітко виділяються на тлі навколишньої провінційної місцевості.

Внизу місток гайдука Бекіра, названий так на честь місцевого розбійника, який грабував багатіїв і роздавав добро бідним. На схилі цієї Бекірової гори знаходиться вхід до печери, яка служила притулком для гайдука.

Свічка, що горить, видно на багато верст навколо. Приблизно о восьмій годині вечора за місцевим часом на вершині кам’яної свічки включається потужний прожектор, який видно в ясний вечір навіть в Атаках, розташованих за 40 кілометрів від Сорок, і в Ямполі на іншій стороні Дністра – українському містечку приблизно за десять кілометрів від Сорок. А транспорт із пасажирами, що наближається до Сорок з боку Кишинева, ця свічка ніби охороняє з моменту прибуття в місто та супроводжує далі ще багато кілометрів.