Шандор Келєш: «Єврорегіон «Дністер» – не політична організація, тому що його основна мета – покращення життя громад, які проживають у регіоні»

156

Член Ради Єврорегіону «Дністер» Шандор Келєш – єдиний, хто не є представником української чи молдавської сторони. Наявність Європейського міжнародного експерта в Раді дозволяє Єврорегіону йти в ногу з часом з огляду на нові європейські тенденції та вивчаючи передовий досвід інших організацій. Шандор Келеш – один із тих людей, хто стояв біля витоків створення Єврорегіону «Дністер» та доводив усім потенційним учасникам крайню корисність таких форм співпраці.

– Отже, пане Келєш, розкажіть, як ви дійшли ідеї щодо необхідності створення Єврорегіону «Дністер»?

Минулого року Вінницька область пропонувала кілька разів своїм молдавським партнерам створити Єврорегіон між Україною та Молдовою. Але через різні (в основному) внутрішні причини відповіді від партнерів Молдови не було. Моя участь почалася з моменту, коли у 2008 році Кальман Міжей, який на той час був Спеціальним представником Європейського Союзу в Республіці Молдова і був в курсі моєї діяльності в Карпатському Єврорегіоні та Карпатському Фонді, попросив мене обміркувати, як модель Єврорегіону могла бути адаптована до цього. куточку Європи: Єврорегіон, який міг би включити і придністровські населені пункти. У 2008 році я відвідав регіон і зустрівся з місцевими лідерами та державними чиновниками, у тому числі придністровськими, з метою виявлення потреб та пошуку місцевих партнерів для цієї ініціативи з обох боків річки та в Україні. На підставі позитивних результатів цих переговорів ми організували конференцію у лютому 2009 року в Сороках (Молдова), за участю представників муніципалітетів з Молдови, Придністров’я (Кам’янка та Рибниця) та Вінницької області, де обговорили можливі вигоди для громад у разі створення Єврорегіону «Дністр» . Цей семінар переконав мене у існуванні потреби та зацікавленості. Після цієї конференції відбувся дворічний процес роботи, протягом якого ми розробили спільно техніко-економічні дослідження способів функціонування Єврорегіону «Дністер», а також у чому полягатимуть його місія, функції та діяльність, яку юридичну форму краще використовувати для нього тощо. Було дуже важливо, щоб цей процес був заснований на участі місцевих зацікавлених сторін (муніципалітетів, представників громадянського суспільства тощо), що практично гарантувало регулярну організацію конференцій для представників громад та урядовців. Було організовано навчальну поїздку для місцевих зацікавлених сторін та урядовців до Карпатського Єврорегіону. Нарешті цей процес, який я називаю “міжрегіональна анімація”, призвів до створення Єврорегіону «Дністер» у 2012 році.

– Ви вже обіймали посаду виконавчого директора Карпатського фонду, що функціонує у Карпатському Єврорегіоні. На вашу думку, що ці два Єврорегіони мають загального?

Є багато відмінностей та кілька важливих загальних характеристик між двома регіонами. По-перше, обидва регіони були частиною тієї ж імперії, яка впливала та формувала відношення та поведінку людей. Наприклад, відсутність можливості самоорганізації, слабкої чи не існуючої громадянськості та безумовної віри у всемогутню державу. Цей вплив набагато сильніший у випадку Єврорегіону «Дністер». По-друге, обидва регіони можна охарактеризувати складною історичною спадщиною та невирішеними питаннями, які згенерували конфлікти – навіть якщо причини різні, але певні наслідки, такі як взаємна недовіра, схожі в обох регіонах. З іншого боку, відносини між громадами набагато кращі, ніж між державами чи квазі-державами. Громади є набагато більш відкритими та терпимими між собою на місцевому рівні. Третя схожість – Європейське прагнення обох регіонів. Попередньо процес приєднання в Карпатах розпочався відразу після політичних змін у 1989-1990 роках і був завершений у 2004 році, коли три країни Єврорегіону (Угорщина, Польща та Словаччина) приєдналися до Європейського Союзу. Молдова та Україна зараз на самому початку цього довгострокового процесу, за допомогою якого ці країни мають ухвалити європейські цінності та стандарти. І застосувати їх у різних секторах та на різних рівнях суспільства. У випадку Карпат, Карпатський Єврорегіон та Карпатський фонд відіграли дуже важливу роль у цьому процесі “європеїзації” на рівні громад та регіональному рівні. Я переконаний, що це станеться і у випадку Єврорегіону Дністер!

– Ви як старший радник Міжнародного центру демократичних перетворень та Інституту стабільності та розвитку реалізували надзвичайно корисний проект технічної допомоги для Єврорегіону “Дністер” під назвою “Річка об’єднує”. Наскільки, на вашу думку, успішно було реалізовано цей проект?

Найбільш важливим результатом програми технічної допомоги є середньострокова стратегія вирішення найважливіших проблем та можливостей, з якими Єврорегіон «Дністер» зіткнеться найближчими роками, та формулювання її основних стратегічних напрямків та програмних цілей, що включають розробку інфраструктури; зелену програму річки Дністер; збільшення економічного співробітництва; зміцнення зв’язків між спільнотами; та участь придністровських громад у діяльності Єврорегіону.

Програма технічної допомоги також сприяла зміцненню організаційної компетенції та можливості розширення Єврорегіону, підвищила його міжнародну репутацію та дала можливість вибудовувати зв’язки з іншими Єврорегіонами у Європі.

Щодо стратегії, дуже важливо розпочати реалізацію програмних заходів відповідно до стратегічних цілей – для генерування конкретних взаємовигідних проектів та фінансових ресурсів для реалізації цих проектів. Я усвідомлюю ситуацію, що склалася в Україні, що ускладнює активні дії, оскільки ці події сповільнили деякі важливі внутрішні процеси і мають вплив на організацію Єврорегіону, але ідеальних ситуацій не буває і ми повинні зробити все, що в наших силах.

– Які проекти ви хотіли б реалізувати в майбутньому?

Насамперед, я, як і раніше, підтримую Єврорегіон “Дністер” і намагатимусь бути максимально корисним для його діяльності. Я вважаю, дуже важливо надалі зміцнити організаційний потенціал та дозволити Єврорегіону реалізувати свої стратегічні цілі. Ще дуже багато потрібно зробити.

– Спочатку Кам’янка та Рибниця – райони Придністров’я – висловили свою готовність приєднатися до Єврорегіону “Дністер”. Ви також були залучені протягом тривалого часу. Щодо нинішньої ситуації, на якій стадії знаходиться процес?

Невизнаний статус Придністров’я та геополітичний фактор є постійним викликом для всього регіону. Щодо двох придністровських громад, Рибниця та Кам’янка офіційно не приєдналися до Єврорегіону з об’єктивних причин. Хоча, виходячи за межі нагальних проблем, Єврорегіон може позиціонувати себе та пропонувати співпрацю у рамках свого впливу для зміцнення довіри на рівні громад: у рамках спільних проектів між громадами на обох берегах Дністра. Єврорегіон «Дністер» має продовжувати докладати зусиль для виявлення та прийняття конкретних, взаємовигідних проектів зі своїми потенційними придністровськими партнерами на муніципальних рівнях, рівнях громадських організацій, а також професійних рівнях. І працювати разом, щоби провести ці проекти від стадії планування – до реалізації. Потенційними областями, що становлять взаємний інтерес, є захист Дністра, управління водними ресурсами, екологічні проекти, розвиток туризму, інфраструктури тощо.

Було б важливо запропонувати компромісне рішення для двох придністровських властей Рибниці та Кам’янки, давши можливість приєднатися до Єврорегіону, пропонуючи їм статус спостерігачів у Раді Єврорегіону, який дозволить їм брати активну участь у роботі ради та зберегти можливість стати повноправними членами.

І, нарешті, дуже важливо, щоб наші придністровські друзі розуміли, що Єврорегіон «Дністер» не є політичною організацією, більш того, він відіграє важливу роль у деполітизації сусідських відносин, тому що його основною метою є покращення життя громад, які мешкають у регіоні.