Welcome to Dniester: Таємниче село Буша - місце сили

Сьогодні  мандруватимемо барвистим Поділлям. Не так далеко від Вінниці, за 152 кілометри знаходиться село Буша - джерело історичних фактів, легенд, пам’яток культури і самобутньої природи Буша розташована при злитті річок Мурафа і Бушанка в Ямпільському районі. 
Найвідомішою та найцікавішою пам'яткою археології в с. Буша, яку називають бушанським дивом, подільською святинею, є дохристиянський скельний храм I -IV-IX ст.. Розташований він на правому березі річки Бушанка на відстані 1 км. від злиття з річкою Мурафа. Найбільша цінність храму – наскельний рельєф, відкритий археологом В.Антоновичем у 1883 році.
Тисячолітня скеля зберегла дух далеких вірувань, давню символіку, створену невідомим автором. Язичницький храм у Буші загадковий і міфічний.
Нинішня історична Буша виринає з небуття: відроджуються національні традиції, розвивається культурне життя. Маючи старовинні традиції обробки каменю, ставлення до якого у наших пращурів було священним, бушанці виготовляли оберегові стовпи, жорна, кам'яні кільця для криниць тощо. Тож і не дивно, що, починаючи з 1986 року тут проводяться щорічні пленери із символічною назвою "Подільський оберіг", на який з'їжджаються каменотеси з різних регіонів України. За 26 років тут встановлено понад 200 скульптур, які є окрасою не лише Буші, а й усього Поділля. Проведення пленерів у Буші дало поштовх до відродження каменотесного промислу в регіоні.
За 1 км від села знаходиться лісовий масив, який споконвічно люди називають Гайдамацьким яром. Це унікальна в природничому та історичному відношенні місцина. Унікальність цього природоохоронного долинно-річкового ландшафту - в незвичності представлення кам'яного царства земних надр. Тут можна побачити каскад вивітрених пісковиків зі скелями "Висяча", "Баран", "Гриб", печера гайдамацька та інші.
Цікавим для відвідувача є музеї заповідника, зокрема, музей "Подільська хата", де можна познайомитися з побутом селян кін. XIX-XXст.
У 2008 році почав свою діяльність музей кераміки, який відкриває в собі майстерність подільських майстрів XIX-XX ст.. А 2010 року в Буші проводився гончарний пленер, який поповнив експозицію музею сучасними творіннями із глини.
Буша здавна славиться своїми майстрами: каменярі і художники, вишивальниці і ткалі. Сьогодні відновлюються старі і з'являються нові види мистецтва – виготовлення ляльок-мотанок, писанок, витинанок. Все це відкриється перед відвідувачами у музеї народного мистецтва.
Історична довідка Буша має багатовікову історію. В XII-XIII століттях вона входило до складу Галицько-Волинського князівства, пізніше - до Великого князівства Литовського. Згодом у 1580 році Буша стало частиною  Речі Посполитої і часто піддавалася татарським набігам. З населенням близько двох тисяч людей на початку XVII століття Буша отримало статус міста. Сама назва походить від імені жінки, яка вціліла після знищення печенігами міста Антопіль (стара назв с. Буша). За народними  переказами -  "Буша - бо ж залишилась одна душа".

https://www.youtube.com/watch?v=Zw2dqrIM1DI&feature=youtu.be

Відео взяте з сайту: https://dyvakrainy.com/